ukrjizn.com – https://ukrjizn.com. У старовину стіл вистилали соломою, а долівки дому сіном – це було символом ясел, на які поклали новонародженого Ісуса. Знаком і символом спасення, знаменом Христової перемоги над смертю, а в Христі – знаменом нашої перемоги. Не творінню рук людських поклонимося в ці святі дні, а нерукотворному знамену Божественної перемоги. У ці священні дні, наслідуймо Христа, який добровільно і терпеливо несе свій важкий хрест, щоб ми Його вірні діти, не засуджували свого ближнього, а жили у любові. Бачачи таку велику кількість свідчень, намагаючись осягнути значення хресної жертви Христа, невже залишиться в когось сумнів, чи варто вшановувати знаряддя, яким Господь подолав врата пекельні і відкрив нам зручний шлях до райського блаженства? У контексті латинських освітніх закладів варто згадати функціонування парафіяльних шкіл: у Луцьку вони діяли при кафедральному Троїцькому костелі та місцевому домініканському монастирі. Українська гімназія в Луцьку була заснована на базі колишньої російської державної чоловічої гімназії. «Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч». З довір’ям маємо «приступати до престолу благодаті (тобто до престолу звершення Святих Тайн), щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч»
Скласти будь-що. Вже цілий тиждень молоді підпільники напружено чекали наслідків Вальчиної роботи». Обов’язковою обрядовою дією було прощання жениха і нареченої зі своєю свободою, акт їх відокремлення від несімейної групи молоді. Після успішного сватання відбувалися «оглядини» нареченої, а також достатку будинку і господарства молодого (іноді, щоб продемонструвати багатство, батьки жениха йшли на хитрість – брали у сусідів коня, мішки з зерном і т. «змовини», «згода» – певна угода, яка укладалася між батьками та родичами молодого і молодої за посередництвом сватів. Бабусі були носіями знань щодо господарювання (на городі та біля печі), виховання дітей (догляд немовлят, їх лікування), хатніх занять. Бо що для жінки могло важити більше, аніж добре слово про її рід (а з цим пов’язувалася і подальша доля її дітей). Такі походи здатні розширити кругозір і підвищити культурний рівень сім’ї в цілому. Головне, відвідувати нові міста і країни всім разом, щоб відволіктися від рутини і побуту, розширити свої горизонти. Монографію присвячено унікальній постаті в історії української і традиційної культури – бабі-повитусі, яка протягом віків залишалась єдиною помічницею жінки-породіллі під час пологів. Окремий розділ присвячено традиційним стравам української кухні. 3. Борисенко В. К. В. К. Борисенко ; Київський національний ун-т ім. Олена Боряк ; НАН України, Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім
У цій книзі автор розповідає про традиції та звичаї українського народу в минулому та сьогоденні. Пропонуємо книгу широкому загалу, який цікавиться історією українського народу. Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв’язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам’ять нашого народу. Зверху кошик накривають рушником. Наречену відвозили в хату жениха, де здійснювалося обрядове з’єднання – молодим перев’язували руки рушником або поясом. Існувало багато символів з’єднання – дві паляниці, «весільне гільце» і шабля, дві перев’язані ложки. Вони бажають людям міцного здоров’я та рясного врожаю на наступний рік та просять за це гроші. Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. Всі ми відзначаємо свято Купала, на «Введіння» закликаємо щастя на майбутній рік на «Катерини» кличемо долю, а на «Андрія» хто з нас не кусав калети (це великий корж із білого борошна) і яка дівчина не ворожила , чи вийде заміж цього року? Всі перевдягалися, зображаючи тварин, циган, убогих і т