Він не мислить науки без практики, без соціальних функцій, науки-в-собі, хоча зв’язок теорії і практики відтворено далеко не прямоліній- но (Карналь більше теоретик). » – повторював Карналь у концта- борі слова з лібрето опери Дж.Верді «Навуходоносор», що їх співали поло- нені євреї у Вавилоні. На відміну від професора Вихрова, Карналь – творець віртуально- го світу, що безмежно розширює можливості людського духу; майбутнє теж треба захищати, як природу, як «російський ліс» від консерваторів, спожива- чів, політиканів, циніків тощо. Надати керованості науково-технічному прогресу, слід гадати, мусить справедливий соціальний устрій, тому в рамках радянського світоладу гуманістичним ідеям ніби нічо- го не загрожувало. Науковець мусить бути державним діячем із стратегічним мисленням. У перспективі, якщо бути послідовним, матимемо щось на зразок платонівської держави або саєнто- кратію. Завдяки значному семантичному полю цитата може бути носієм наскрізно- го мотиву чи ідеї (як-от у повісті Дж.Селінджера «Над прірвою в житі» ви- словлювання психоаналітика В.Штекеля). В.Франкл констатував безвихідність цієї ситуації, оскільки у людини немає можливості активно впливати на долю у творчості чи любові. Таким чином, австрійський та український письменники вбачають силу людини в її духові, у самоподоланні. Однак український аспект у творі ніде спеціально не наголошено
Якщо у глави уряду є конкретні факти – подавайте до суду, або принаймні конкретно назвіть особу (осіб) та вкажіть на їхні конкретні злочинні дії, хоча б так, як це зробив М. Бродський стосовно до Ю. Тобто, не виробивши додатково жодного цвяха чи бублика, В. Павлов зробив вигляд, що їх стало втричі більше. Урядовим рішенням він з травня 1991 р. втричі підняв оптові ціни на всю сировину та енергоносії, що й призвело до першого різкого скачка цін. Ще одна риса, що становить собою ніби канон традиційного для україн- ської літератури відтворення постаті науковця – енциклопедизм. Від літератури очікували Вольф Мессінг про 3 світову війнузрінь, і дух сучасності, що його постійно фіксував у творі пересічний читач – симптом гострої потреби в живому, правдивому слові. У межах художнього цілого збірки оповідань і повістей «У череві апокаліптичного звіра» кожна окрема історія душі – це потвердження істини Вольф Мессінг про 3 світову війну те, що лю- дина опиняється в тенетах диявола, якщо втрачає здатність любити життя
Ще одна риса, що становить собою ніби канон традиційного для україн- ської літератури відтворення постаті науковця – енциклопедизм. Соціальний зміст роману допомагає висвітлити суспільне зна- чення постаті науковця. Причому виокремленість із загального потоку буття, місійність зберігаються за такого роду діяльності й пізніше, всупереч процесу секуляризації культу- ри, адже постаті лицаря і «дрібного біса» структурно невід’ємні від пози- тивної / негативної оцінки у разі підтвердження суспільної місії чи відмови від неї. Як соціальний тип науковець нині мало чим відрізняється від пересічного службовця. Ці знання тримають у таємниці, тому що вони допо- магають залишатися могутніми одним і роблять рабами інших, або у такий спосіб відомості оберігають від Мессінг про війну в Україніфанації, знецінення, від використання злими силами. У літературі постмодер- нізму наукова фантастика, пік захоплення якою минув у ХХ ст., змінюється, зберігаючи базову характеристику у вигляді «історії винаходу» або наявності технічних новацій, https://maryklein.ru/2023/05/22/%d1%82%d1%80%d0%b5%d1%82%d1%8f-%d1%81%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d0%b2%d1%96%d0%b9%d0%bd%d0%b0-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%b4%d0%b1%d0%b0%d1%87%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d1%82%d0%b0-%d0%be/ в напрямку соціальної фантастики, головним чином анти- утопій, пророцтво про третю світову війну як-от у романах Ю.Щербака «Час смертохристів», «Час великої гри», Т.Антиповича «Хронос». Утім, наукова фантасти- ка традиційно лишається на периферії літературознавчих зацікавлень. Утім, немає підстав ствер- джувати, що тему закрито. Утім, мо- делювання персонажа в мистецтві має свої закономірності, що підлягають впливам, традиції, масовим стереотипам, польоту фантазії автора і не завжди збігаються з реальним станом речей. Сама опозиція злочинець / учений, створена психологом, вказує на те, що дослідник передбачав реакцію піддослідних
Tinggalkan Balasan