Остання година артпідготовки була небезпечнішою за чотири попередні, коли ми могли без остраху рухатись по укриттю. Будь-яка поміч тут була вже марна. Ми не могли вже всидіти в штольнях. Ми зі Шпренґером стояли, свіжі екстрасенси про Україну 2023 не відводячи погляду від годинника, й чекали на велику мить. Нагадаємо, на всякий випадок, що нащадки цієї потолочі, які від голоду не помирали, – й досі засмічують генофонд українського народу… От що значить підмітити головне, ґрунтовне та визначальне. Люди, що поспішали повз нас, гарчали нам на вухо якісь радісні заклики. У міжчасі я, лежачи на койці, балакав з обома своїми офіцерами про якісь другорядні речі, лиш би втекти від гнітючих думок. Що ж би то мали означати його непоступливість, його незалежний погляд, коли стоїть на розводі, звідки береться в нього витримка, коли їхні очі зустрічаються й сув’язь між ними напружується, мов перетягнута на скрипковій кобилці струна, яка в напрузі міцніє й озивається належним звуком? Там, серед попелищ і будівельних майданчиків, шляхом, який видавався темно-сивим від брудної криги, що його вкривала товстим панцирем, котилися три велетенські вози, на кожен з яких було навантажено блискучу бронзову мортиру завбільшки з криничний зруб. Кажуть, що чекає на Україну в 2023 році передбачення прилітають до нас літувати ті самі птахи, що вивелись уторік.
Під жорстким шрапнельним вогнем ми перебігли через Траншею Фелікса й без втрат добрались до передової. Стрілка посувалась усе далі; ми відраховували останні хвилини. Найголовніший висновок, до якого ми дійшли: Гірше смерті, дякувати Богу, нічого не буде! На Трійцю Левко знову прийшов на міст, цього разу на його порепаних ногах виблискували щедро наваксовані черевики, а плечі приємно огортала новенька біла сорочка, куплена татом до свята. Але, щось там мала пронюхати Лєопольдовна, бо об’явила зненацька 24 листопада 1741 про те, що весь гвардійський корпус має відбути до Фінляндії – воювати знову знахабнілих шведів. Але, саме у той переломний рік не стало Ярослава. У цей час сильне, централізоване Велике князівство Литовське і Руське стало найсильнішою державою Східної Європи, саме воно могло реально покінчити із пануванням Золотої Орди. Але за цей короткий шлях уже встиг усе забути. » Але я цього не сказав. Але для нас є важливий, єдино, добрий старий римський принцип: «Кому від цього добре? Перед моєю норою стояв підофіцер Дуєзіфкен, соратник з Реньєвілю, і благав вийти в окоп, бо від найменшого струсу мене могло засипати брилами землі. Перед нами постала неекстрасенси про Україну 2023глядна стіна диму, пороху й газів. Я бродив, наче вві сні, як крізь негоду в глибокому сновидінні. Обриси тіней шугали крізь димовиння.
Я з занепокоєнням спостеріг, що кажуть екстрасенси про війну 2023 року деякі бійці почали кашляти й душитися, і врешті-решт, зривали з лиця протигази. Поступово випари розвіялися, і ми змогли зняти протигази. Нагнані зустрічним вітром випари наших газових снарядів накрили нас сильним запахом гіркого миґдалю. Ну, хто ти для них, для Гуго, для фон Глевіца, навіть для Гізели? Проте він і від свого хліба кидав крихти в воду, бо вважав, що хто їсть свій обід, не поділившись із ближнім, той сам не гідний його. А от смертних, що мешкали поруч, це нагадування кидало в стан трепетного жаху. А потім зі мною сталося це. Та ще й вбачаючи в них «соціалістів» – це ж треба! Отже, ще одна непогана автохарактеристика: людина зверхницька та цинічна. Капітан фон Бріксен ще раз зібрав на нараду командирів рот. Рятуючись від них, я подався вліво й наштовхнувся на ад’ютанта, лейтенанта Гайнса, який шукав лейтенанта фон Золемахера: «Йому негайно треба перебрати командування батальйоном – капітан фон Бріксен щойно загинув». Мене часто викликали до командира батальйону, бо знову й знову треба було проводити наради про наступ.
Мальва кинулася наздоганяти. Тільки вона наближалася і, здавалося, от-от упіймає стрічку – вітрисько знову підхоплював її і крутив у своєму танці, віддаляючись. І вчасно – ледь устиг підхопити її, коли кинулася на шию із зітханням, схожим на зойк. Усе ж, коли стрілки великого нюрнберзького годинника, який було встановлено поруч із шафою для мап і паперів, показали за двацять хвилин п’яту по півдні, відлога шатра широко розкрилася, і в супроводі десятка гвардійців до шатра ступив бадьорий, одягнений у шиту з кращого англійського сукна кирею, з-під якої тьмяно виблискували воронені лати, Ян Казимир. Микола запрошував нас до себе в будинок «Слово», де мешкав із дружиною Ніною, http://et-erp.com/community/profile/claudetteharpst або ж до Будинку літераторів імені Блакитного: туди сходилися письменники, митці й театрали на збори чи пограти в більярд у підвальному залі або посидіти в буфеті поряд із більярдною кімнатою за вином. Незадовго до початку наступу по радіо передали таке: «Й. Їй були не до вподоби ці табірники. Піхотинці й артилеристи, сапери й зв’язківці, прусаки й баварці, офіцери й рядовий склад – всі були в захваті від стихійної моці нашого вогняного штурму і вже ледве могли дочекатися 9:40, щоби вступити в бій.