Але не можна було розрізнити що. Початок світового конфлікту буде покладено одній з мусульманських країн. Дід кривився й стогнав. Якщо Ви надовго голим ляжете взимку на лід, ніякої шкідливий мікроб до Вас вже не заповзе. І, якщо народ Америки не зможе нічого зробити, тоді політики стягнуть на цвинтар життя всієї планети». Формат політики та економіки повинен бути іншим, щоб вдалося відкрити нові перспективи. Не годиться. Що ж це ви? Що таке? Чого він хотів? Що то значить – передовики. Що? Голова? – ніби не розуміючи, перепитує дід Салимон і раптом зі стогоном хапається за свою голову: – Ой голова! Як ми бачимо, ця доля нас також минула. Як добре жити на світі, коли тебе врятував од смерті твій друг! Як і раніше продовжиться негласне протистояння Росії і США, тому Віра Ліон підкреслює, що старання і підготовку великої держави до висадки на Місяці. Оно там, де мусить починатися шия,- рівне місце. Ціле село, від сопливих дітлахів до найстарезніших дідів, було там, діяло, щось робило
От тобі зразу стріляти! Що він, іноземець, https://ukr-life.com.ua/vazhlivi-peredbachennja-messinga-na-2023-rik-dlja-ukraini чи що? Що?! Затримувати?! Як же його затримаєш? Не сон, а просто кіно. Приліг я під грушею в холодочку і одразу ж упав у сон, як сокира в воду. Носа у книгу впхне і сидить під грушею нищечком. Приймайте гостей. Ось вони, будь ласка. Ось хто це дзвонить і тікає! Та враз Павлуша так рвучко підхопився, що велосипед упав на землю. Та враз Кукурузо стрепенувся – не вмів він довго сумувати й роздумувати. Біля куреня стоїть Кукурузо і колупає в носі. Посередині на білому столі стоїть блискуча нікельована каструля. Кукурузо нічого не сказав – мовчки засунув папірець за пазуху. А потім Кукурузо лежав у траві на галявині і мовчки дивився в небо. Обличчя в Кукурузо було сумне й похмуре. Не спи, бо проґавимо,- шипить з кущів невидимий Кукурузо. Не варто порівнювати Україну і те, що в ній відбувається з тим, що буває в інших країнах, наприклад, Палестини. Чому це все відбувається
А Ігор знав. Звичайно, знав, коли сам робив приймачі на отих транзисторах. Ігор Буркут. – Чернівці : Друк Арт, 2019. – 255 с. Та й Кукурузо, звичайно, теж. Та коли я згадав про годинник, серце моє защеміло і заскиглило, як цуценя у темній коморі. Та що ти – маленький! Та що ви, мамо! Ну добре, щось придумаю. Тобі добре, ти на безлюдному острові, тобі питатись ні в кого. Треба було, мабуть, сказать – голова сільради. Але, мабуть, уже на тому тижні доведеться,- з надією сказав Антончик.- Бо сьогодні ж саме п’ятниця, а ми не встигнемо і вкрасти, і все інше. Одвернуся. Бо головне мені, що ти отакий-о хлопець! То він виглядав Вальку з братиком Миколою. То що – добре клювало? То одпросись. Подумаєш! Щось вигадай. Авжеж. Ми з радістю! З великою радістю. Але хочу нагадати вам, що в школі я вивчаю, як вам відомо, англійську і по-німецькому говорю не дуже вільно. І вони заспівали. Але й заспівали! Але цьому завадить Туреччину, запропонувавши відповідні умови