пророцтво про третю світову війну – https://santmartinsegurosesaude.com/%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%bf%d0%b0%d0%b4%d0%b5%d1%82%d1%8c%d1%81%d1%8f-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d0%b0-%d1%87%d0%b8-%d0%bd%d1%96/. Однак без них і параметри художнього світу зазнали б змін. Однак стежити за логікою розгортання думки Карналя набагато цікаві- ше, ніж констатувати висновки. Не викликала запере- чень духовна велич Петра Карналя. Морально-етичний аспект НТР неодноразово був аналізований дослід- никами української літератури й творчості П.Загребельного зокрема. З нашого погляду, науковий дискурс роману, зокрема кібер- нетика, фокусується навколо екзистенційних Мессінг про війну в Україніблем у силовому полі про- тистояння життя і смерті. При- чому, як випливає далі, природа – це константа, близька до культури й душі, становить собою «світ людини», натомість історія – «зовнішні атрибути жит- тя», зокрема техніка. Гальванеску, це також сам господар з його рівним безпристрасним голосом, різкими переходами від одного внутріш- нього стану до іншого. Мета творчості Н.Вінера, до якого час від часу повертається автор «Розгону» – це боротьба з хаосом. Якщо Сковорода-містик у М.Івченка та Валерія Шевчука тужить за вічністю, то автор роману «Предтеча» приписує своєму героєві наступні міркування: «Всі прагнуть вічності
Бюрократизм – лейтмотив міркувань академіка і чи не найбільша його турбота. У цьому сенсі протагоніст повісті – спадкоємець епохи Просвітництва і схожий на академіка Карналя з роману П.Загребельного «Розгін». У П.Загребельного покірливість долі, якщо не протестувати, завжди веде до звиродніння. Повсякденність, пройнята іронією, пророцтво Мессінга про третю світову війну сарказмом, у цих романах П.Загребельного постає втіленням ілюзорності, фальшу, торже- ства сірості, пристосуванства і т. ін. З’ясувалось, що його математичні дослідження сприяли створенню першого комп’ютера. Наслідки впливу хрономату на людські тіла і душі передбачають авторську філософсько-естетичну концепцію технічного винаходу, художнє осмислення його сутності, його відношення до людського буття, пошуків іс- тини, морального вибору тощо. Й.В.Гете як природознавець вивів закон метаморфозу, відповідно до якого структури мікро- і макрорівнів організму мають спільний праобраз. У видіннях О-оріо (роман «Діти безмежжя») постають велетні духу, що віддали своє життя за свободу людини і людства, серед них Піфагор та інші вчені, зо- крема Дж.Бруно, якого зустрічаємо також в інших творах прозаїка. Я знала, що це відбувається у всьому світі. Головна думка виступу полягала в тому, що загрозу для людства становить не техніка, а те, як її ви- користовують. «Далека фан- тастика», вважав письменник, https://9xm.tv/%d1%8e%d0%bb%d0%b5%d1%87%d0%ba%d0%be-%d0%b0-%d0%b4%d0%bb%d1%8f-%d1%87%d0%be%d0%b3%d0%be-%d1%86%d0%b5-%d0%bf%d0%be%d1%82%d1%80%d1%96%d0%b1%d0%bd%d0%be-5 «не може бути ні переконливою, ні хоч якоюсь мірою науково обґрунтованою: в кращому разі я сприйму її як утопічний твір і віддам належне умоглядним розрахункам автора
Коли врахувати ці обертони, ідеологічний компонент і боротьба за «мирний» атом видаються не такими вже й однозначними. «Час сподівань і звершень» незначне місце порівняно з інтригою політичною (протистояння політичних систем і боротьба за мир) та психологічною (пробудження окутого кригою недовіри серця). Зі сторінок книги постає загальна картина науково-дослідної роботи так званого періоду застою: нав’язуван- ня науковими авторитетами власної думки за умов колективної праці, суто виконавські функції дослідника, обмеженість культурних обширів, рутина, обов’язкові цитування класиків марксизму-ленінізму, написання дисертацій на замовлення, спізнення і балаканина, інтриги, боротьба за владу. За ширмою офіцій- ності крилися суто приватні проблеми. Лірик, за визначенням, мусить бути чутливішим до прихованих небезпек Вольф Мессінг про 3 світову війнублеми. Таким чином, homepage науковий пошук обертається «шляхом до невідкладності», якщо використовує власні результати з прагматичною метою задля підміни справжнього несправжнім, природного штучним, стихійного і повносилого, раціональним і тимчасовим. Трагічний досвід виробив критичне, щеплене зневірою, ставлення до автори- тетів, вміння покладатися на власні сили, відчуття кровного зв’язку власної і чужої біди. «енграм» як закарбоване у підсвідомісті враження (здебільшого негативне) набуло особливого поширення через праці Л.Рона Хаббарда «Діанетика» та інші, до яких у цивілізованому світі склалося дуже неоднозначне ставлення, а тому здатне символізувати минуле, забуте внаслідок форсованого словес- ного впливу